Пам’ятка батькам першокласника

 1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.

2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.

3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.

4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.

 5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.

6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.

7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з'явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.

 9. Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

Повір  в себе!

З вірою в себе  людина може досягти всього, що забажає.

• Тільки сама людина  зможе допомогти собі у важку хвилину.

• Тільки сама людина зможе перемогти власні слабкості та страхи.

• Тільки сама людина краще за всіх оточуючих людей знає самого себе.

• І якщо  все ж є сумніви, людина повинна переконати самого себе: « Все вийде!»

Воля!

Обдарованість людини проявляється в двох формах: в наявності яскравих спеціальних здібностей та розвинутій волі,  за допомогою якої він долає перепони на своєму життєвому шляху, а також власні слабкості та недоліки.

Можна сказати так: воля та цілеспрямованість – це головні умови успіху в житті. Більше того, людина неабияк яскраво проявляє себе як раз  в подоланні – обставин та самого себе. Погляньте: будь – яка яскрава фігура – успішний бізнесмен, менеджер, поет, художник, артист – це людина, яка має передусім сильний та вольовий характер.. 

Головне - ціль

Життєвий план повинен вміщувати:

• генеральну ціль життя, яка виражається в духовні  цінності ( «робити людям добро», «реалізувати власний талант і тд.);

• усвідомлення способу досягнення ( « через подолання», « тільки чистими руками», « за допомогою інтенсивної праці»  та інше);

• тверезу оцінку своїх ресурсів ( «що я можу зараз») та засоби розвитку самого себе для збільшення власного потенціалу (« що я можу в майбутньому»);

• стійку віру в те, що рано чи пізно поставлена мета буде досягнута;

•  розуміння необхідності відмови від спокус, які не приводять до цілі, та концентрації своєї активності в одному напрямку;

•  розвиток в собі уміння знаходити однодумців – тих, хто також прагне досягнення цієї мети.

Цілі повинні бути реальними!

• Важке зробіть звичним, звичне – легким, легке – приємним.

• Проявляйте наполегливість.  Не здавайтесь за крок від перемоги!

• Титул чемпіона не завоюєш, якщо будеш робити тільки легкі вправи.

• Спочатку ми формуємо свої цілі, а потім наші цілі формують нас.

• У важкій ситуації, коли не знаєте, що краще зробити, зверніться за допомогою до голосу власного розуму, своєї інтуїції.

• Плануйте ваше життя від теперішнього до майбутнього та від майбутнього до теперішнього.

Полежи  - і все пройде!

Найкращий спосіб позбавитись від нервового стресу – просто полежати в постелі без всяких думок. Повний спокій здатний ефективно вилікувати людину від нервового перевантаження.

І ще одна порада – не проводити в постелі більше 48 годин, так як це може викликати стрес від неробства.

Що потрібно інтелектуалу?

Той, хто любить барабанити пальцем по столі, виявляється, тренує свій мозок. При цьому покращується кровопостачання головного мозку, що попереджує руйнування відростків нервових клітин в старості. Тому було б зовсім непогано постійно тренувати пальці, наприклад граючи на піаніно або працюючи за клавіатурою комп’ютера.

Цілющі  властивості сміху

Сміх – не просто зовнішній прояв позитивних емоцій. Він благотворно впливає на життєво важливі процеси в організмі. Варто нам вволю посміятися, і пульс прискорюється до 120 ударів за хвилину. Посмішка дає відпочинок м’язам лиця: щоб скорчити похмуру гримасу нам треба задіяти 43 м’язи, а для того щоб посміхнутися – тільки 17.Це безплатні ліки від астми, мігрені, болі в спині. Сміх добре діє на нашу шкіру, він укріплює серце, стимулює кровообіг, понижує кров’яний тиск, сприяє нормальному травленню та сну. Одна хвилина сміху замінює 45 хвилин релаксаційних вправ та викликає той же ефект, як додаткова доза вітаміну С.

« Смачні» тарілки

Вся справа в кольорі вашої тарілки  та іншого посуду, ви можете худнути або повніти, підозрюючи, що в цьому винен колір вашого посуду. Дослідження, проведені американськими   медиками  в США, показали, що деякі кольори, такі, як яскраво – червоні, оранжевий та жовтий, збуджують апетит  та стимулюють нервову систему, що призводить до того, що ви починаєте набагато більше їсти та поступово набирати вагу.

Спокійні кольори, такі, як блакитний та зелений, навпаки, діють заспокійливо та зменшують апетит. А ось світло – зелений, світло - рожевий, а також темно – зелений, темно – сірий, білий посуд взагалі відбивають апетит. 

10 правил виховання дитини

 

1. Люби свою дитину.

2. 0хороняй свою дитину.

3. Будь добрим взірцем для своєї дитини.

4. Грайся зі своєю дитиною.

5.Трудись зі своєю дитиною.

6. Дозволь дитині набувати життєвий досвід, навіть не безболісно, але самостійно.

7. Покажи дитині можливості на межі людської свободи.

8. Привчай дитину бути слухняною.

9. Чекай від дитини тільки таких суджень і оцінок, на які вона здатна відповідано до свого рівня розвитку і особистого досвіду.

10. Надавай дитині можливість таких емоційних переживань, які будуть мати ціннісну згадку.

 

Структура профорієнтаційної роботи в школі

 

Структурно профорієнтація поділяється на три основні елементи: профінформацію, профконсультацію і профвідбір.

Профінформація і профконсультація учнівської молоді можуть проводитись у середній загальноосвітній школі та середніх спеціальних навчальних закладах. Профвідбір належить до компетенції виробництва та науково-дослідних установ і може бути організований на підприємствах та в господарствах, а також у спеціальних профконсультаційних пунктах чи лабораторіях.

Центром профорієнтаційної роботи з учнями є середня загальноосвітня школа, яка забезпечує високий рівень загальної і політехнічної освіти молоді, виховує у неї моральну готовність працювати, формує трудові навички, створює основу для свідомого вибору професії. До змісту профорієнтаційної роботи в школі входять:

- ознайомлення учнів з різними галузями народного господарства, найпоширенішими масовими професіями в процесі вивчення основ наук, трудового навчання, позакласної та позашкільної роботи;

- формування в учнів умінь і навичок, необхідних для виконання різноманітних видів праці у виробничих умовах;

- виявлення і вивчення інтересів, нахилів, бажань, здібностей, а також фізичних і психічних можливостей підлітків;

- ознайомлення учнів з вимогами, які ставлять конкретні професії до об'єму загальноосвітніх, технічних і спеціальних знань, умінь і павичок, і змістом роботи майбутніх фахівців;

- надання учням допомоги у професійному самовизначенні шляхом педагогічної консультації про професії, їх вимоги, про навчальні заклади, де можна оволодіти відповідними професіями, про умови праці за обраною професією тощо;

- наступний аналіз (у процесі адаптації до обраної професії) ефективності застосованих раніше засобів педагогічного виховного впливу.

Для ефективного здійснення профорієнтаційної роботи важливо дотримуватися таких основних вимог:

- профорієнтація повинна будуватись на основі старанного обліку поточних і перспективних потреб народного господарства у кадрах робітників на місцях їм основі аналізу професійної структури господарства і тенденцій в її зміні, профорієнтація неможлива без ґрунтовного вивчення здібностей, нахилів, інтересів та стану здоров'я школярів;

- профорієнтація має бути органічно пов'язана з усім навчально-виховним процесом, спиратися на загальноосвітню і трудову підготовку учнів що забезпечує їхній широкий політехнічний світогляд та полегшує свідомий вибір професії;

У здійсненні профорієнтаційних заходів слід встановлювати тісні зв'язки школи з виробництвом, з громадськими та державними організаціями.

Професійну орієнтацію в школі слід розглядати як органічну складову частину всієї системи навчально-виховної роботи, а не як суму окремих заходів, до того ж пов'язаних лише з випуском учнів з школи. Вона має якнайтісніше пов'язуватися в цілому з процесом формування всебічного розвитку особистості, підготовкою учнів до життя, до праці і здійснюватися планомірно через навчальну і позакласну роботу в школі. Неправильною є позиція тих, хто поєднує її тільки з позаурочною роботою. Основна передумова профорієнтації - виховання в учнів любові до праці, активного бажання й потреби брати участь у суспільно корисній і особливо у продуктивній праці. Таку роботу варто проводити з дітьми вже з початкових класів, закладаючи надійну основу для наступної професійної орієнтації учнів.

У 1-3 класах учні привчаються любити і поважати працю, ознайомлюються з найпоширенішими професіями свого району, професіями батьків. У дітей формуються певні трудові уміння. У 4-7 класах запроваджується більш систематичне ознайомлення учнів з професіями, їх змістом, вивчаються і спрямовуються їхні інтереси, нахили і здібності, організовують відповідна трудова діяльність. У VIII класі узагальнюються результати профорієнтаційної роботи минулих років, уточнюються професійні наміри та визначається майбутній вид навчання, проводиться систематичне ознайомлення учнів з різними професіями.

У 9-10 класах завершується профорієнтація школярів, узагальнюються знання про професії і спеціальності, розвиваються інтереси, нахили і здібності учнів з урахуванням індивідуальних особливостей кожного з них, забезпечується підготовка і можливість участі їх у практичній діяльності.

 

Цабенко М.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

 

Проблема соціально-психологічної адаптації до нової ситуації навчання є важливою для сучасних десятикласників. Це такі питання, як адаптація в новому колективі, адаптація до на­вчального навантаження, що зросло за певним профілем та до нових вимог учителів.

В сільських школах, де всього один 10 клас, проблема адаптації до нового учнівського колективу виникає досить рідко, більш актуальною є робота з адаптації учнів пов’язана з профільним навчання, адже не завжди обраний профіль відповідає психофізіологічним і особистісним рисам, інтересам і схильностям учня.

Старший шкільний вік це вік переходу від підлітків до дорослих, він супроводжується змінами в самосвідомості особистості. Особливість соціальна ситуація розвитку полягає в тому, що суспільство ставить молоду людину в ситуацію, коли не­обхідно здійснити професійне самовизначення в умовах реального вибору, крім того в них зростає критичність до навчального матеріалу, учні розділяють предмети на потрібні та не потрібні для них в майбутньому, що не може не позначитись на ефективності навчання. Самосвідомість переходить на якісно новий рівень. Це проявляється у підвищеній значущості власних цінностей. Найважливіша особливість юнацької самосвідомості — формування ча­сової перспективи. Нерідко у своїх думках і від­чуттях старшокласники — вже поза школою, тому сприймають її відвідування за прикру не­обхідність.

Форми роботи працівників психологічної служби в період адаптації учнів до навчання у старшій школі це індивідуальне консультування як дітей так і батьків, корекційно-розвивальна робота, діагностика та просвіта учнів, вчителів, батьків.

Діагностична робота:

Методика діагностики соціально-психо­логічної адаптації (К. Роджерс, Р. Даймонд) — визначення ступеня соціально-психологічної адаптації;

Методика вивчення мотивів навчальної діяльності учнів (Б. Пашнєв)

Проективні методики

Вплив алкоголю на організм людини

Як тільки алкоголь потрапляє у кров, він з достатньо високою швидкістю розповсюджується в усьому водному середовищі організму, в усіх органах і системах. Особливо швидко там, де багато кровоносних судин. Потім, коли велика частина алкоголю потрапила в організм, починається активний процес його виведення. Від 2 до 10% виводиться в незмінному вигляді. Решта окислюється всередині організму — на 90-98% в печінці, на 2-10% в інших тканинах і органах. В міру окислення концентрація алкоголю в організмі зменшується. При цьому деякі органи і системи можуть «утримувати» молекули алкоголю довше, ніж кров — наприклад, мозок, статева система. Чим довше він там знаходиться, тим сильніші згубні руйнівні наслідки.

Через деякий час після того, як алкоголь через шлунок і кишечник потрапляє в кров, починається руйнування еритроцитів. Відбувається так званий гемоліз: розпад еритроцитів внаслідок розриву їх мембран. Замість активних еритроцитів залишається місиво з кривавих грудок. Червоні кров'яні тільця, що лопнули, деформовані. Вихід гемоглобіну, тобто вмісту еритроцитів, в плазму. Зрозуміло, що при цьому еритроцити вже не можуть виконувати свою функцію.

При сучасному рівні споживання алкоголю «середня» в цьому відношенні людина «раптом» стикається з найрізноманітнішими недугами у віці близько 30 років. Це не тільки захворювання серцево-судинної системи, але і порушення в роботі шлунку, печінки, неврози, розлади в статевій сфері. Втім, хвороби можуть бути найнесподіванішими: адже дія алкоголю універсальна, він вражає всі органи і системи людського організму.

Що стосується вживання пива, вже сам факт надходження в організм великої кількості рідини несприятливо відбивається на роботі не тільки серцево-судинної системи, але і нирок. У любителів хмільного «напою» формується так зване бичаче або пивне серце — розширення його меж, при цьому частішає частота серцевих скорочень, виникають аритмії, підвищується тиск.

Алкоголь ушкоджує також механізми регуляції рівня глюкози (цукру) в крові, внаслідок чого можливе як підвищення, так і зниження цього рівня. Особливо небезпечне останнє (гіпоглікемія), оскільки може заподіяти організму серйозну шкоду навіть за короткий проміжок часу: при браку поживних речовин виснажується запас цукру, а продукти розпаду алкоголю перешкоджають формуванню глюкози з інших хімічних структур, амінокислот.

Оскільки етиловий спирт добре розчинний у воді, його надходження в органи і тканини тим вище, чим краще їх забезпечення кров'ю. Зокрема, внаслідок багатого кровопостачання у мозок насичення етанолом мозкової тканини проходить швидше, і концентрація в ній виявляється вищою, ніж в інших органах. Гематоенцефалічний бар'єр — фізіологічний механізм, який захищає мозок від проникнення чужорідних речовин, введених в кров, — легко пропускає етанол. Ймовірно, з цим і пов'язана висока токсичність алкоголю стосовно мозкової тканини.

Якщо концентрацію алкоголю в крові прийняти за одиницю, то в печінці вона буде 1,45, в спинномозковій рідині — 1,50, і в головному мозку — 1,75. Саме там ця отрута має властивість накопичуватися. Після прийому кухля пива, стакана вина, 100 грамів горілки — спирт, що міститься в них, всмоктується в кров, з кровотоком іде в мозок і у людини починається процес інтенсивного руйнування його кори.

Проходячи через печінковий бар'єр, продукти розпаду етилового спирту негативно впливають на клітини печінки, які під впливом їх руйнівної дії гинуть. На їх місці утворюється сполучна тканина, або просто рубець, що не виконує печінкової функції. Зменшується здатність печінки зберігати вітамін А, спостерігаються інші порушення обміну речовин.

При регулярному прийомі навіть невеликих доз алкоголю залози, що розташовані в стінці шлунку і виробляють шлунковий сік, під впливом алкогольного подразнення спочатку виділяють багато слизу, а потім атрофуються. Травлення в шлунку стає неповноцінним, їжа застоюється або, не переварена, надходить до кишечника. Виникає гастрит, який, якщо не усунути його причину і серйозно не лікувати, може перейти у рак шлунку.

При прийомі міцних алкогольних виробів відбувається «опік» стінок стравоходу і шлунку і потрібний значний час для відновлення тканини, що омертвіла (стінки шлунку мають білий наліт, аналогічний білку звареного яйця).

Пошкодження мають місце і в підшлунковій залозі. Розтини осіб віком 30-40 років, що вживали вино у великих дозах або тривалий час, показують глибокі зміни в підшлунковій залозі, що й пояснює часті скарги питущих людей на погане травлення, на різкі болі в животі тощо.

У таких хворих часто спостерігається діабет внаслідок загибелі особливих клітин, що розташовані в підшлунковій залозі і виробляють інсулін. Панкреатит і діабет на грунті алкоголю — явища, як правило, незворотні, через що люди приречені на постійні болі і страждання. Більш того, панкреатит дає загострення при щонайменшому порушенні дієти.

Загальні наслідки куріння

Легенево-дихальна система

Тривалий вплив диму пошкоджує вії епітелію і утруднює їх нормальне функціонування. Хронічний бронхіт курців призводить до порушення виділення слизу за допомогою вій. У легенях курців виявляється підвищений вміст запалених клітин. Напади астми відбуваються частіше і набувають важчої форми. Виникає схильність до рецидивів респіраторних інфекцій.

Серцево-судинна система

Після кожної викуреної сигарети підвищується тиск крові. Також збільшується число ударів серця. Крім того, сигаретний дим викликає звуження судин периферичних артерій. Разом з цим куріння сприяє розвитку станів, що приводять до утворення тромбів, унаслідок.

Окис вуглецю, який зв'язується з гемоглобіном, приводячи до підвищення рівня карбоксигемоглобіну, який може перевищити норму у 15 разів. Таким чином, скорочується об'єм гемоглобіну, що доставляє кисень.

Куріння приводить до підвищення загального вмісту холестерину в крові і рівня вільних жирних кислот в плазмі. Куріння також підсилює ризик настання раптової смерті і розвитку атеросклерозного захворювання периферичних судин, що, у свою чергу, підвищує ризик омертвляння тканини і ампутації кінцівок у таких пацієнтів. Разом з цим куріння безпосередньо взаємозв'язане з гіпертензією і підвищенням вмісту холестерину в крові, що підвищує ризик розвитку коронарної хвороби і серцево-судинної хвороби.

Онкологічні захворювання

Ще в 20-х років минулого сторіччя висловлювалися припущення про зв'язок куріння і онкологічними захворюваннями. Проте незаперечні докази були одержані лише в 50-і роки. Як було доведено дослідним шляхом, сигаретний дим містить три групи концерагенів (ароматичні вуглеводні, специфічні тютюнові нітрозаміни, радіоактивні елементи), а також канцерогени, що діють як стимулятори зростання пухлин. Численні дослідження, дозволяють зв'язати куріння з багатьма формами злоякісних новоутворень.

Куріння є основною причиною виникнення злоякісних новоутворень губи, порожнини рота і глотки, гортані, стравоходу, трахеї, бронхів і легенів. 95% померлих від раку легенів (за статистичними даними, одержаними в різних країнах) були злісними курцями. Серед хворих раком гортані ті, що палять, складають 80-90%.

Поєднання куріння і вживання алкоголю збільшує ризик виникнення раку стравоходу в 9-15 разів і рак шлунку в 9 разів, чим у людей які не палять. Крім того, виявлений високий ступінь зв'язку між курінням і раком сечового міхура, раку молочної залози (20%).

Інші клінічні наслідки

Вагітна, що палить, піддає себе, підвищеному ризику можливого викидня, народження мертвої дитини або дитини з низькою масою тіла.

Серед курців частіше зустрічається виразка шлунку і дванадцятипалої кишки. Септичні виразки у курців погано піддаються лікуванню.

Експериментальним шляхом також встановлено, що шкіра курців швидше старіє та покривається зморшками. Дим може впливати на шкіру декількома шляхами. Зовнішня дія подразнюючих хімічних речовин диму може сприяти хронічній косоокості, сухості або роздратуванню шкіри чи ж обумовлювати пошкодження сполучної тканини. Було також встановлено, що куріння завдає збитку колагену і еластину, які є важливі для збереження пружності шкіри

Доктор Ніколас Кардарас – виконавчий директор The Dunes East Hampton, одного з найбільших центрів реабілітації США, а також колишній клінічний професор Stony Brook Medicine, написав книгу «Сяючі діти: як залежність від екранів викрадає наших дітей – і як подолати транс».

Книга розповідає про «цифровий героїн», або як екрани перетворюють дітей у психопатів-наркоманів.

Сьюзен купила своєму 6-річному сину Джону IPad, коли він пішов у перший клас.

«Я подумала: чому б йому не почати освоювати подібні речі?», – розповіла вона мені в ході сеансу терапії. У школі Джона активно використовують техніку в освітніх цілях і починають це вже робити з молодших класів. Їх вчитель технології великий шанувальник цієї користі, тому Сьюзен хотіла зробити якнайкраще для своєї дитини, яка так любила читання і гру в бейсбол.

Вона дозволила Джону грати в різні розвиваючі ігри на його планшеті. Врешті-решт він освоїв Minecraft, який його вчитель технології порекомендува як «щось на кшталт електронного Lego». Згадавши, як вона сама любила гратися з цими пластиковими блоками, Сьюзен дозволяла синові проводити за Minecraft весь вільний час.

Спочатку жінка була дуже задоволена. Джон, здавалося, був занурений в креативну гру, досліджуючи кубічний світ Minecraft. Вона зауважила подумки про себе, що програма не надто схожа на Lego, яке вона пам’ятала: в її улюбленій грі не доводилося вбивати тварин і шукати рідкісні мінерали для того, щоб вижити і досягти нового рівня. Оскільки Джону реально подобалося грати, і в школі існував клуб Minecraft, то вона вирішила, що в цьому не може бути нічого поганого.

Сьюзен не заперечувала, що бачила зміни в Джоні: він все більше і більше фокусувався на цій грі, втратив інтерес до бейсболу і читання, а також відмовлявся виконувати свої домашні обов’язки. Іноді вранці він прокидався і розповідав, що бачив кубічні форми в своїх снах.

Незважаючи на те, що це насторожило її, вона думала, що її син просто має багату уяву. Коли його поведінка суттєво почала погіршуватися, вона зважилася забрати у нього гру, але у Джона виникла істерика. Мама знову почала переконувати себе, що це «навчальна гра» і, що нічого страшного у ній немає.

А потім, однієї ночі, вона виявила те, що так довго не хотіла бачити:

«Я прийшла в його кімнату, щоб перевірити як він там. Він повинен був вже спати – і я по-справжньому злякалася … »

Вона виявила його в ліжку з відкритими і налитими кров’ю очима, якими він втупився в екран IPad. Він виглядав так, наче був у глибокому трансі.

Впавши в паніку, Сьюзен стала трясти його, намагаючись вивести з цього стану. Збожеволівши, вона не могла зрозуміти як її колись здоровий і щасливий маленький син став настільки залежний від гри, від якої впав в кататонічний ступор.

Сьогодні ми знаємо, що планшети, смартфони і приставки – форма цифрового наркотика.

Подібні випадки – це причина занепокоєння для цікавлених технікою батьків, технічних дизайнерів та інженерів.

Загальновідомо, що Стів Джобс не дозволяв своїм дітям користуватися будь-якими гаджетами. Керівники компаній і інженери Силіконової Долини відправляють своїх дітей вчитися в школи Уолдорфа, де не використовують техніку в навчальних цілях. Засновники Google Сергій Брін і Ларрі Пейдж так само, як творець Amazon Джефф Безос і засновник Вікіпедії Джиммі Уеллс обрали школи Монтессорі, де теж не використовують техніку.

Багато батьків інтуїтивно розуміють, що ці всюдисущі сяячі екрани погано впливають на дітей. Ми можемо поспостерігати агресивні істерики в ті моменти, коли девайси вилучаються або блукаючу увагу, коли діти не відчувають стимуляції від їх гіперзбуджуючих девайсів.

А набагато гіршим є те, що ми бачимо дітей, які нудьгують, апатичні і нічим зовсім не цікавляться, коли вони «не підключені».

Справи йдуть ще гірше, ніж ми думаємо.

Сьогодні ми знаємо, що планшети, смартфони і приставки – форма цифрового наркотика. Недавнє дослідження виявило, що вони також впливають на кору головного мозку, що відповідає за виконавчу функціонування, в тому числі і за імпульсний контроль так само, як і кокаїн.

Технології надають настільки збудливу дію, що підвищується рівень дофаміну-нейромедіатора, який забезпечує відчуття задоволення та найбільш залучений в динаміку аддиктивності. Збудливу дію технологій можна прирівняти лише до статевого акту.

Цей адиктивний ефект – причина, по якій доктор Пітер Уайброу, директор факультету нейробіології Каліфорнійського університету, назвав екрани «електронним кокаїном», а китайські дослідники – «цифровим героїном».

Фактично, Доктор Ендрю Доан, керівник відділу досліджень залежностей Пентагону і ВМС США, який досліджує залежність від відеоігор, назвав їх та екранні технології «цифровою фармакією» (грецька назва наркотиків).

Мозок вашої дитини, що грає в Minecraft виглядає таким чином, ніби знаходиться під дією наркотиків.

Не дивно, що нам так складно відірвати дітей від екранів і пояснити їм, що час користування гаджетами закінчився. На додаток до цього, сотні клінічних досліджень демонструють, що екрани збільшують депресію, неспокій і агресію і навіть можуть призвести до психотичних наслідків, при яких відеогеймер втрачає зв’язок з реальністю.

В ході моєї клінічної роботи з більш ніж 1000 підлітків за останні 15 років, я виявив, що стара аксіома «крапля профілактики варта фунта ліків», актуальна як ніколи сьогодні, коли мова йде про електронну залежність.

Коли дитина перетинає межу справжньою залежності, лікування може бути дуже складним. Справді, я виявив, що легше лікувати героїновий і метамфетамінових наркоманів, ніж втрачених в матриці відеогеймерів або залежних від Фейсбук та інших соціальних медіа.

Мозок вашої дитини, що грає в Minecraft виглядає таким чином, ніби знаходиться під дією наркотиків.

Згідно з даними Американської Академії Педіатрії 2013 року, діти 8-10 років витрачають 8 годин на день на взаємодію з різними цифровими медіа, в той час як тінейджери проводять 11 годин.

Один з трьох дітей починає використовувати планшет або смартфон ще до того, як почне говорити. Тим часом, довідник «Інтернет-залежність» доктора Кімберлі Янг стверджує, що 18% інтернет-користувачів юнацького віку в США страждають від технологічної залежності.

Коли людина перетинає межу повної залежності, – від наркотиків, техніки або чогось іншого, – її необхідно повністю очистити, щоб будь-який інший вид терапії міг бути ефективним.

Говорячи про техніку, я маю на увазі цифрове очищення. Комп’ютери, смартфони, планшети, – все це табу.

Екстремальне цифрофе очищення навіть виключає можливості користування телевізором. Необхідний час для нього – від 4 до 6 тижнів, саме стільки зазвичай потрібно, щоб перезбуджена нервова система перезапустила себе.

Проблема в тому, що це непросте завдання в нашому поточному технологічному суспільстві, в якому екрани зустрічаються всюди. Особа може жити без наркотиків або алкоголю, проте в разі технозалежності цифрові спокуси знаходяться всюди навколо нас.

Як же нам уберегти дітей?

Підсказка в тому, щоб не допустити екранне божевілля ваших 4-х, 5-ти або 8-річних дітей.

Це означає, що Lego слід використовувати замість Minecraft, книги – замість IPad, природу і спорт – замість телебачення. Якщо потрібно, то вимагайте, щоб у школі вашій дитині не давали планшет або Chromebook до тих пір, поки він не досягне віку хоча б 10 років (інші рекомендують 12).

Щиро поговоріть зі своєю дитиною про те, чому ви обмежуєте її доступ до екранів. Їжте зі своїми дітьми без всяких електронних пристроїв на столі, так як робив сам Стів Джобс зі своїми дітьми. Не станьте жертвою «синдрому засмученого батька», про який Теорія соціального навчання говорить: «Мавпа бачить, мавпа робить».

Коли я розмовляв з моїми 9-річними синами-близнюками, я чесно пояснив їм, чому ми не дозволяємо їм мати планшети або грати у відеоігри. Я розповів, що деякі діти люблять грати зі своїми девайсами так сильно, що їм складно зупинитися і контролювати час, проведений за грою.

Я допоміг їм зрозуміти, що якщо вони потраплять в пастку екранів або Minecraft, як деякі їх друзі, то інша частина їх життя може постраждати: вони можуть не захотіти грати в бейсбол, читати книги, будуть менше цікавитися наукою і природними проектами, менше спілкуватися з друзями в реальному світі.

Цікаво, що їх не довелося дуже багато переконувати, тому що вони самі вже побачили зміни, що відбулися з їх однолітками.

Психологи, що займаються розвитком дитини, пояснюють, що здоров’я дітей включає в себе соціальні зв’язки, творчі ігри, які повинні розвивати уяву і взаємодію з реальним світом природи. На жаль, всезахоплюючий світ екранів гальмує та припиняє ці процеси розвитку.

Ми також знаємо, що діти більш схильні до адиктивного ескапізму, якщо відчувають себе самотніми, чужими, непотрібними і нудьгуючим. Таким чином, краще рішення цієї проблеми – допомога дітям в отриманні змістовного досвіду в реальному житті і живих відносинах.

Дитина, яка захоплюється креативною діяльністю і прив’язана до своєї сім’ї, має меншу ймовірність втекти в світ цифрових фантазій. Навіть якщо у нього найкраща і велелюбна підтримка, малюк може потрапити в Матрицю, коли взаємодіє з гіпнотичними екранами і відчуває адиктивний ефект. Зрештою, приблизно 1 з 10 людей схильний до тієї чи іншої форми залежності.

Повернемося до історії про мою клієнтку Сьюзен, яка у подальшому вилучила у Джона планшет, а його відновлення було складною боротьбою з великою кількістю невдач і перепон на шляху.

Щоб повернути Джону його дитинство, знадобилося довгих чотири роки. На сьогодні, він навчився використовувати комп’ютер без залежності, і повернув деяке почуття рівноваги в своє життя: грає в бейсбольній команді та має кілька близьких друзів в середній школі.

Його мати все ще знаходиться в настороженому стані з приводу використання гаджетів її сином, тому що, як і в будь-якій залежності, рецидив може підкрастися в момент слабкості. Впевненість у розвитку здорових інтересів, відсутність комп’ютера в спальні і вечірня вечерю без техніки на столі – частина її рішення.

http://www.otozh.com.ua/2018/03/28/profesor-nikolas-kardaras-diti-i-smartfoni-vse-nabagato-girshe-nizh-vam-zdayetsya/